Історія починалася так

Зустрівся я одного разу з другом, якого довго не бачив, тому що багато років тому він виїхав жити за кордон з татом і мамою. При зустрічі ми вирішили поспілкуватися за кухлем пива просто на лавці у дворі профтехучилища (символічно вийшло). До речі сказати тоді в 2000-х, в епоху нульових, як її тепер називають, ще витав дух безшабашності і вседозволеності 90-х, і пиво можна було пити прямо на вулиці, в парку, на набережній... майже в будь-якому місці. Місце дружніх посиденьок нас особливо й не парило, та й наших особистих коштів у той час вистачало тільки на саме пиво, якщо ми йшли його пити.
У житті іноді трапляються такі чудові речі, коли з чимось новим знайомлять нас люди, яких ми знаємо, яким довіряємо. Так сталося і цього разу. Друг запропонував взяти до пива сухарики. СУХАРИКИ! Недорого та смачно, сказав він. Я від подиву мало не ох..., подумавши не невже за кордоном все так погано що вони їдять з пивом сухарики. Темрява! Тоді я не знав, що на ринку з'явилися спеціальні сухарики до пива, а не просто висушений у духовці хліб, як було я подумав, та плюс ще ці самі сухарики з різними смаками і різним видом хліба. То справді був переворот у свідомості.

Так у 2000-х я вперше познайомився з продукцією тм "Клинські" та її житніми сухариками до пива, які через кілька років зникли, на мій жаль з ринку, адже такі були смачні. В юності все здається особливим і смачним, скажіть ви, тому що немає пересичення і все в новинку. Може бути і так. Але тоді, у моїй юності, це був прорив! Не якісь там сімки або в'ялена риба з гастронома, а справжня закуска, створена щоб нормальним хлопцям без грошей було чого погризти з пивком.


 

Роки минули, а сухариків хочеться
 

З 2000-х років когось тільки не набилося в ринок з виробництва снеків. Потіснивши бабусь, що продають насіння склянками на вулиці, формувалася нова ніша – ніша снеків. Перші снеки, зокрема сухарики, були імпортними. Бачачи перспективу закордонні компанії почали переносити виробництва в Україну, а потім і суто українські компанії почали відкривати виробництва з випуску сухариків, рибки, насіння, горішків. На цьому кооперація не зупинилася. У гру вступили мережі, які вирішили, що вони тепер найрозумніші і випускатимуть снеки під власною торговою маркою, а конкурентів або не пустять на полиці своїх магазинів, або задушать ціною. І те, й інше не зіграло на руку споживачеві. У гонитві за нижчою ціною мережі та комерсанти стали погіршувати якість продукції за рахунок заміни спецій та натуральної сировини різними ароматичними добавками, підсилювачами смаку, консервантами тощо. У результаті через час замість, скажімо, корисного (нейтрального) снека ринок виявився заповнений дешевим, низькоякісним продуктом. Адже все так добре починалося...
 

Хто шукає той завжди знайде
 

Коли ми стаємо старшими, ми стаємо розбірливішими. Я про снеки, а не про людей) Вже не лінуєшся читаєш склад продукту, перевіряєш терміни придатності, формуєш довіру до бренду, придивляєшся до продавця. Одним словом ставишся більш відповідально до того, що хочеш вживати в їжу.
Замість зниклих з українського ринку сухариків «Клінських» на ринку не з'явилося нічого гідного заміни. Адже хочеться такі самі. І справа вже не в грошах. Можна хоч рибу, хоч шашлики. Але іноді хочеться простих, але смачних житніх сухариків і щоби в них нічого зайвого. Я шукав, переглядав полиці магазинів у пошуках добрих хлібних снеків і знайшов, але не одразу. Першим був хліб.
Хоч як дивно, знайти якісний хліб теж було непросто. Мережі випікали пишний дріжджовий хліб. Його особливо не хотілося купувати. Та й склад вони своєї продукції не вказують. Мовляв, бери, клади у паперовий пакет, стикуй та йди на касу. Мене купівля кота в мішку ніколи особливо не приваблювала. Серед продукції звичайних пекарень також складно було знайти гідних, бо через цінову гонку серед конкурентів йшла боротьба за місце на хлібному прилавку, тому пекли звичайний дріжджовий хліб, в основному білий і в основному не смачний.
Але одного разу звичайні закупівлі продовольства я побачив новий, упакований по половинці хліб компанії Riga Хліб. Мені сподобався зовнішній вигляд та упаковка що спонукала мені ознайомитись зі складом. Мені сподобалося, що хліб бездріжджовий. Я купив підлогу булочки "Духм'яного". Хліб припав до смаку. З того часу став купувати тільки його.
Після хліба, набагато пізніше, я побачив сухарики цієї компанії. Подумав, якщо мені подобається хліб цієї фірми, то, можливо, сподобаються і сухарики. І так! Так! Мені сподобалися їхні сухарики. Справжні, житні, без зайвого. Не було у них ні ароматизаторів, ні підсилювачів смаку, ні консервантів. Я був у приємному шоці, тому що до цього абсолютно всі сухарі, склад яких я читав були, ну як би сказати, набором хімії, до складу якої входив хліб.
Першими із сухарів Riga Хліб я спробував Козацькі із часником у стограмовій упаковці. До речі, до упаковки сухариків додається волога серветка. Дрібниця, а приємно, що дбають про гігієну клієнта. Потім я спробував Кумівські, але зупинився на Козацьких, бо вони були з чистого житнього хліба. Так я знайшов те, що шукав. До цих пір є сухарі тільки цієї компанії і вдячний за те, що вона робить якісну та натуральну продукцію.